Вітання літа в Кракові

Присвячується молодій дівчині в вінку – весні, квітчастій, усміхненій весні 😉

“Містина вся дика, таємнича, але не понура — повна ніжної задумливої поліської краси” – як писала Леся Українка в своїй чарівній таємничій “Лісовій пісні”. Таке і в мене було враження, коли пройшовши не один кілометр по густих кущах, які мирно спали, ми вийшли до одного з наймальовничіших місць Кракова – Закжувек.
Далекі спогади ще з моєї шкільної пари повстали перед очима..я згадую себе, лежачою на старій бабусиній ковдрі під старою грушею з широкою кремезною кроною листви…Листя настільки було багато, що під ним могла поміститися вся наша родина ще й 3 коти впридачу. Так от жаркий, страшно-жаркий літній день, а мої думки, мої фантазії десь там в прохолодному похмурому Поліському лісі, де лісова мавка, мов панна, розхожує серед дерев….і вичікує на коханого..
Але найдивніше, що я не вийшла до лісу, чи до дикої захованої від очей галявини..ні,  я вийшла до озера, яке не було навіть створене природою…воно було вирите людьми..

Це неймовірне дике відчуття, коли ти виходиш на край прірви і перед тобою відкриваєтьс водна гладь…такого сильно-голубого кольору, такого густого синього кольору, від якого перехоплює дух..від якого легені наповнюються повітрям ще більше, серце починає битися частіше і от вони..ці крила..почекайте хвилинку, зараз одягну і полечу…і облечу і обдивлюся все, з висоти польоту птаха.

Найцікавіше те, що коли добираєшся до цього місця, то в тебе якби автоматично відключається голова..Не можеш повірити, що ти знаходишся в місті, в великому історичному, забрудненому, залюдненому місті.
Саме тут мені пригадалася та чарівна, містична “Лісова пісня”..Особливо образ і спогади доповнював той факт, що на мені була довга сукня і після того, як фотограф попросила зайти в воду..ось до мене і дійшло…оті велике слова, які були сказані з таким жаром, з таким почуттям..
Я марила всю ніченьку
про тебе, мій паниченьку!
Ронила сльози дрібнії,
збирала в кінви срібнії,
без любої розмовоньки
сповнила вщерть коновоньки…

Дивовижне по своїй красі, озеро Закжувек вважається дуже небезпечним місцем, яке повстало в 1990 році. Справа в тому, що якраз тоді закрили кар”єр, і озерце стало улюбленим місцем відпочинку місцевих жителів. Воно і не дивно, колір води просто зачаровує. Велетенські скелі, які оточують водну гладь, сягають до кількох десятків метрів, утворюючи величний каньйон.
Офіційно тут заборонено купатися, оскільки було зафіксовано багато нещасних випадків, тим паче, що скелі час від часу обвалювалися. Незважаючи на ці обставини, скали Твардовського (парк), а також Закжувек досі приваблює багатьох охочих покупатися чи провести гарний час…

Чи, можливо, десь тут заблукала та сама чарівна і вільна, як сама природа, мавка…Чи, можливо, десь тут вона до сих пір чекає того, кому віддала своє серце..

О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *