Швидкість літа, швидкість життя

Немає часу писати, взагалі немає часу..Час..яке величне прекрасне слово, як багато значить, як безпощадно знущається, як сильно катує, як швидко біжить, летить..Час..Хтось з відомих сказав, що головна помилка людей в тому, що вони завжди думають, що у них ще купа часу…І хтось вірно підловив, помітив наш страшний недолік, ніби ми контролюємо все і, навіть, час…
В мене не було навіть хвильки посидіти і подумати над цим…Вже давно не було хвилинки, щоб просто сісти і подумати.Мені здається, що я видихаю тільки тоді, коли чекаю переключення світла з червоного на зелене. Моє життя несеться зі швидкістю світла, коли я не сплю ночами, подорожую..приїжджаючи з одного місця, починаю пакуватися і готуватися, щоб їхати в інше місце..І так по колу…Коли не очікуючи нічого, отримую дзвінок, кидаю все і знаєте, я найщасливіша в такі моменти..Ти, як вільний дикий вітер, несешся, летиш, біжиш на зустріч чомусь…Не плануючи нічого, не очікуючи нічого..так найкраще..
Іноді так важко відчути ту легкість дитинства, коли ти береш рюкзак, харчі і йдеш..куди? та хто ж його знає, а знати й не треба..просто пакуєшся і йдеш, і серце починає битися сильно-сильно, сильніше…мов взлітаєш….коли досягаєш того місця, про яке давно мріяв, про яке марив.
Так і у мене вийшло вийти до казкової Долини П”яти Озер в Закопаному..Ти йдеш вгору 9км, майже повзеш, але не здаєшся..Проходиш болото і грязюку, стрибаєш через калюжки і слухаєш дзюркотіння води…і це так сильно мотивує, змушує рухатися…А так і в житті, щось сильно штовхає йти далі і продовжувати свій шлях, добиватися мети і ставити ще вищі цілі.

Долина п”яти озер
По дорозі до Долини п”яти озер
Ніколи не знаєш, якої погодки чекати
Закопане, Польща
Вид з нашої хатинки
Губалювка, Закопане
Губалювка, Закопане

Пакуйте речі, пакуйте дітей і йдіть..
На нашому шляху, коли сил просто вже не було, а чимчикувати вгору по каменюках залишалося ще ого-го, я запитала жінку, яка вже спускалася з Долини, чи ще довго..Вона з посмішкою відповіла, що ще хвилин 30-40 вгору, і додала, що якщо її дітлахи змогли викарабкатися, то всі зможуть…і тут до мене дійшло, що і справді…ми можемо, ми можемо карабкатися і виходити, досягати тих вершин, які поставили собі за ціль.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *