Івана Купала

Відчували себе коли-небудь лісовою мавкою, або може мольфаркою, або може відьмачкою? Відчували в собі прилив чистої, свіжої сили..такою сильної сили, як сама природа? Такої необузданної, вільної сили, яка можлива тільки в цю магічну, містичну ніч на Івана Купала.

Це свято в мене завжди асоціюється з дитинством, коли юрби молодих дівчат і хлопців проходили вулицею, співаючи пісень, жартуючи трошки непристойних жартів ( воно ж можно, бо то ж Івана Купала), чекаючи на той хвилюючий момент пускання вінків на воду. А, може, хтось виловить вінок, та й засватає… Традиції Купальської ночі починаються з давніх часів. За легендою, наші предки починали святкування ще з літнього сонцестояння, коли, за повір”ями, прокидалася природа. Говорять, що головними героями Купальської ночі були Купала та Морена, які уособлювали чоловіче і жіноче божества. Злиття сили цих божеств давало початок новому напрямку, починнаням, новому життю. Тому як правило, молоді дівчата гадали на суженого, в’язали вінки, пускали і заклинали життєдайну річку, яка понесе квіткові корони.. а заклинаючи, просили легку долю, палкого кохання і сили, природньої сили…

Одним із головних символів Івана Купала був вінок, або квіткова корона, яку плели, вкладаючи душу. Дівчата виходили зранку в поле або в ліс, збирали величезний оберемок квітів і тут починалося…Уявіть, як десь на галявині далеко в лісі, або на виході біля річки чути було щебетання, сміх, співи молодих, ще не побитих життям дівчат. І кожна з них примовляла, намагаючись приворожити того єдиного, якого хотіла на життя. Бо ж дівча, як природа, таке саме підступне, сильне, дике і тендітне створіння; як сама природа, яка носить величезні важкі вінки з барвінку. Бо дівча, така сама як Морена, водяне божество, символ кохання і чистого щастя. До речі, якщо хлопцям щось стрільнуло в голову і вони вирішили вкрасти вінки, то ой-ой-ой…такі пустощі закінчувалися великою сваркою. Адже вони позарилася на дівочий скарб. Вінки повинні були простояти аж до вечора, поки їх не пустять на воду. Іноді, залежно від регіону, молодиці вірили, що треба сплести окремий вінок і залишити його, як подарунок для лісової мавки або русалки. Таким чином, навіть сама природа буде допомагати в цей день.

Старші люди вірили, що оскільки це магічна ніч, то всяка бісовина може попсувати худобу. Тому спати в ночі і не сторожити обійстя було поганим знаком.

А ще Івана Купала – це не тільки плетіння вінків, загадування бажань, співання пісень, а й день, коли можна було позбутися негараздів або проблем. Наприклад, стрибки через вогнище було своєрідним очищенням від всього, що накипіло за цілий рік.

І поки молодь бавилася з багаттям, квітами, ворожінням,  батьки вже перешіптувалися і готувалися до майбутнього весілля дітей. Ой часто, хлопці “допомагали” дівчатам знайти свою долю, просто виловлюючи вінки з річки. А спіймавши омріяний вінок зі свічкою, одразу несли його до дівчини, яка його пустила.

Великий магічний день, наповнений силою, сподіваннями і вірою на краще! З Купалом!

Ой як же ж ми довго шукали поляну, як же ж наполегливо і вперто збирали квіти 🙂
Трошки українського гадання 😉
Загубитися на галявині? Знайти квіти?  🙂

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *